З історії Березни
Вперше в літописі Березна згадується під 1152 роком як Березой. Є перекази що в давні часи Березна була місцем заслання. Поблизу селища хнайдені монети 2 століття, а такаж курганний могильник і городище періоду Русі (10 – 13 ст.), які були залишками міста Березоя. Згідно стародавніх переказів Березой (Березна) пішла від березових лісів які росли навколо першого поселення в цій місцевості. В місті протікали три невеликі річки які оточували міський вал: Сухоносівка, Менська, Клевень. З’єднавшись вони утворювали річку яка носила назву Гайстрова Струя. Вона протікала через все передмістя і впадала в річку Березу що впадала в Десну.
В IX – XI століттях Березой (Березий) входило до складу Чернігівського князівства. У 1239 році місто було спалене монголо-татарами.
Березовську фортецю захищала не тільки княжа дружина, а і зброю взяло все доросле населення. Захисники самі зруйнували підйомний міст що знаходився біля виїзних воріт, тим самим відрізавши собі останній шлях для порятунку. Усі захисники Березни полягли в бою, а жінки та діти шукали порятунку в старій дерев’яній церкві Благовіщення яка стояла на пагорбі поряд із Замковищем. Церква була спалена разом із останніми захисниками. Як сповіщають старовинні перекази під час будівництва нової церкви Благовіщеня в 18 столітті було знайдено в попелі багато людських кісток.
У 1500 році Березна в складі Чернігово-Сіверської землі перейшла до складу Росії.
З 1 пол. 17 століття відомий герб Березни. Він відповідав назві міста: у блакитному полі зелена береза. У 1767 році сотник Я. Сахновський додав до зображення берези на міській печатці малюнок із власної печатки що складався із схрещених шаблі стріли і зірок. Це зображення було взяте за основу герба затвердженого в 1782 році.
У 18 столітті у Березні відбувалися щорічні три великі ярмарки: літній – на Вознесіння, другий наприкінці серпня – на Успення, третій у грудні на Миколу. Кожний ярмарок працював два дні. Крім ярмарків що відбувалися протягом двох століт двічі на рік влаштовувались торжки перед Великоднем і Різдвом Христовим. Березне славилося і своїми базарами що відбувались тричі на тиждень.
Березнянська сотня
Воскресенський собор
Після Визвольної війни українського народу 1648 – 1654 рр.. Березна була перетворена в сотенне містечко. Березенська сотня входила до Чернігівського полку. Але є підстави вважати що Березенська сотня виникла значно раніше. На те є чотири докази. Перші: за повідомленням статистичного опису Чернігівської єпархії повідомлялося що за польського правління у 1638 році він був містом і місцем повітового правління а разом тим і сотенного. Другий: після вигнання поляків у 1648 році всі старі адміністративні центри перетворювались на сотні. Третій під час присяги на вірність московському царю Березенська сотня вже мала сотника і сотенну старшину. Четвертий: згідно карти адміністративно-політичного поділу України 1649 року серед полкових і сотенних міст є і Березнянська сотня. У 1664 році жителі Березне на чолі з сотником Савою Ковенком відбили наступ польського загону посланого королем Яном Казиміром. З 1781 року після ліквідації полкового поділу Березнянський повіт входув до складу Новгород – Сіверського намісництва. На поч.. 17 ст. Березна дістала Магдебурзьке право міського самоврядування.
На сьогодні в Березні збереглася Петропавлівська церква 1767.
Петропавлівська церква 1767 рік.
Та частково перебудована Покровська церква 1692 року.
Покровська церква 1692 рік. Сучасна реконструкція
З історії фортеці
Археолог В. Коваленко відстоює версію, що на місці сучасного Березного в ХІ–ХІІІ ст. існував літописний Березий (згаданий під 1152 р.). В 1981 р. там були проведені археологічні роботи. Окрім давньоруського матеріалу було зібрано і колекцію речей ХVII–ХVIIІ ст. Автор розкопок зазначає, що ур. Замоковище являє собою фактично острів. Спочатку це, вірогідно, був мис, який утворився на місці злиття невеликих річок Сухоносівка і Клевень. При спорудженні городища було викопано рів, що з’єднав обидві протоки. Східний пологий кінець мису також було відрізано ровом.
Сам мис складається, начебто, з двох частин 60Х30 м і 100Х150 м. В. Коваленко зазначає, що невелике укріплення тут виникло, ще в давньоруський час, проте його ж археологічні дослідження не виявили тут залишків оборонних споруд давньоруського часу, натомість в траншеї було зафіксовано незначні дерев’яні залишки оборонних конструкцій доби пізнього середньовіччя.
Дещо прояснити ситуацію з укріпленнями Березни ХVII ст. допомагає план Березинської фортеці кінця ХVIIІ ст. Конструктивні особливості оборонних споруд (ломана куртина, невеликі бастіони), зображені на цьому плані, свідчать про те, що він відображає особливості фортеці після реконструкції на початку ХVIIІ ст. Вірогідно цей план був перемальований з більш раннього плану, оскільки хронологічно синхронний плану словесний опис Березинської фортеці О. Шафонського вказує на те, що вже наприкінці ХVIIІ ст. фортифікації Замковища не простежувалися: «…между протоком Клевеню и Сухоносовкою, стоит возвышенное небольшое ровное место, Замковище называемое, которое по словесным преданиям жителей, в старину польским замком было, в котором, как и везде, владелец польский живал. Ныне оное сравнено, так, что никакого вала не видно и на нем разные жители живут».
На плані ж кінця ХVIIІ ст. чітко видно вали і бастіони.
Памятний знак встановлений на місті де поруч знаходився будинок Григорія Верьовки.