З історії Дягови

Вперше згадується у 1654 році.

Покровська церква

Покровська церква 1896 року побудована в стилі «історизму» невідомими майстрами. Закрита у 1930 році, відновила свою діяльність під час війни. Пізніше знову закрита а приміщення використовувалось як зерносклад. Відновлена у 1990 році.

Урочище „Чамарове” – загальна площа – 572,6 га., – природний комплекс, складовою частиною якого є лісові ділянки з участю сосни і листяних порід, озера штучного і природного походження. Середній вік дерево станів 60-80 років. Територія є місцем популяції багатьох видів диких тварин і птахів, рідкісних рослин (коручки морозниковидної, коручки темно-червоної, лілії лісової), занесених до Червоної книги України. Наявність збережених природних комплексів створює сприятливі умови для життя багатьох цінних видів фауни, зокрема борсука, козулі, бобра.

Павленко Сергій Олегович

Уродженцем Дягови є заслужений журналіст України Павленко Сергій Олегович 1955 року народження. Є автором багатьох книг з історії села та України, шеф-редактор наукового журналу«Сіверянський літопис»..

На території села виявлені поселення 5-3 тис.до н.е., І, ІХ-ХІІІ ст.н.е..

Дягова у роки Другої світової війни

У 1941році під час відступу частин Червоної Армії у кінці села були вбиті два бійці у формі червоноармійців. Розстріляла їх жінка-офіцер, звинувативши бійців у дезертирстві. Зараз ця могила знаходиться на полі фермерського господарства і доглядається жителями села. Прізвища розстріляних невідомі.

Згодом у Дягову 6 вересня увійшла одна з наступаючих військових частин загарбників. Вони розмістили свій штаб у кінці села на подвір’ї Якова Конька. На території нинішнього ж подвір’я М. П Вонарха знаходилась гітлерівська артилерійська батарея.

Незабаром у Дягові приступила до виконання своїх обов’язків окупаційна влада. Її безпосередньо представляв комендант, німецький вояка-інвалід Ортман. Замість сільради стала діяти Дягівська управа, яку очолив староста Григорій Карпович Кисіль. Фактично на зміну одному тоталітарному режиму прийшов такого ж гатунку інший, який вимагав вчасно сплачувати податки за землю, до певної дати постачати у Мену стільки-то продовольства. З якоїсь причини у селі проведено ретельний облік усіх садових насаджень, навіть кущів смородини. У райуправу надійшло повідомленння про загальну кількість мешканців Дягови (29 червня 1942 р.1836 осіб – 749 чоловік та 1087 жінок), кількість червоноармійців-війсьвополонених, що повернулися додому (100 душ), список евакуйованих, тих, що виїхали за межі села тощо.

У Чернігівському обласному архіві зберігається з десяток папок документації Дягівської управи 1941 -1943 р. З цих документів довідуємося, що цей орган влади посвідчував акти, реєстрував народження і смерть мешканців, розподіляв спадок померлих між родичами, був посередником між окупантами та місцевим населенням.

Районна управа щотижня надсилала у Дягову старості накази. Так, заступник голови райуправи у травні 1942 р. наказував старості «на завтра 30 травня ц.р. рівно на 7 годин ранку прислати на перевалку «Плодоовощ» робочих – чоловіків 20, жінок 30 для погрузки картоплі у вагон». Він попереджав: «За несвоєчасне виконання цього ви особисто відповідатимете перед с/г комендантом». Дягівчан також посилали дуже часто у Мену, Макошине на завантаження вагонів (сіно, продовольство, ліс). Крім цього, село мало виконувати плани по заготівлі молока, м’яса, картоплі, капусти, часнику, цибулі. З наказу менського керівництва від 18 червня 1942 р. довідуємося, що общини «1 Травня» та «Поляна» повинні були завезти по 30 тонн картоплі у Мену. «Вам сьогодні уже надіслано попереднє розпорядження про висилку підвід 24/ІV на 7 годин ранку терміном на 3 дні, – писав голова райуправи Антон Агієнко старості Григорію Киселю 3 квітня 1942 р. – Пропоную особисто Вам прослідкувати та в супроводі поліцейського рівно на 7 годин прислати до райуправи. Застерігаю Вас, тому що мені ще раз в 4 години дня німецьке командування наголосило про виконання цього. В противному разі Ви будете відповідати особисто перед нім. комендантом». Зберіглися квитанції штрафів, сплачених старостою за невиконання тих чи інших завдань менського керівництва.

У тодійшній документації ще деякий час зберігається термін «колгосп». Тобто вони продовжували діяти, але вже працювали на німецьку владу. Про це свідчить, зокрема, такий документ:

« Розписка

1942 року квітня місяця 15 дня мною, рахівником колгоспу Вонархом Порфирієм Авил. одержано в касу колгоспу від. гр.Киселя Григорія Корнійовича суму крб. дві тисячі двісті п’ятдесят ((2250) за проданий колгоспний інбар згідно приходного ордера №1».

Згодом колгоспи стали називатися общинами №11 та №12. У першій працювало 607 душ, у другій – 618. У травні в общинах налічувалося відповідно по 195 та 269 корів та телиць.

За найменшу провину райуправа, німецький комендент карали дягівчан тими чи іншими штрафами. Менське райземуправління 1 січня 1943 р. надіслало старості Г.Киселю такий наказ: « За самовільний забій свиней відібрати корови у громадян:

1) Кияшко Микити

2) Захарченко Федора

3) Купченка Кирила

і доставити в Мену на скотобазу 2/ІІ 1943 р.»

Староста Г. Кисіль, як видно з наступного документа, заступався за деяких зубожілих громадян:

« До с/г коменданта м. Мени.

Дягівська с/управа просить Вас смягчить покарання гражданці н/села Купченковій Лукерії Леонт. і дать наказ про відбуття покарання при Дягівській с/ управі за самовільний забій свиноматки. Поскільки у Купченкової Л. Л. немає ніякої сімейної допомоги, чоловік її в армії, дочка інвалід, має 15 років, і таке хозяйство може прийти до розвалу».

Аби не голодувати, дягівчани продумували різні правила поведінки, щоб не потрапити під штрафні санкції німецької влади. Свідченням тому ще один документ тієї доби:

« УМОВА

1943 року 12 січня

Община №11 с.Дягова в особі старости общини гр. Петренко Окс.Оп. , з одного боку, та гр. Мойсієнок В.С., з другого боку, склали цю умову в слідуючому:

община дозволяє гр.Мойсієнко В.С. забить одного кабана, а Мойсієнко зобовязується здать одного кабана в рахунок поставки в першому кварталі 1943 р. живою вагою не менше кілограмів сто».

Старостою общини №12 був Микола Фадейович Вінниченко.

Дягівська управа видавала «пайки службовців» не тільки поліцаям, вчителям, а й стареньким жінкам, які потребували соціальної опіки:

Охріменко Вассі Анастасіївні (65 років),

Скляр Василисі Микитівні (70 років)

Крук Парасці Кузьмівні (67 років).

Також пайки отримували:

Антоненко Ольга Панасівна – зав.сепараторним пунктом,

Гречуха Ганна Мих. – зливщиця молока,

Захарченко Василь Володимирович – заготовач,

Крук Петро Семенович – старший пожежної дружини,

Кияшко Петро Петрович – зав. крамницею,

Максименко Василь Тих. – рахівник крамниці,

Ващенко Марія – фельдшер.

Як видно з цих повідомлень, у 1941-1943 рр. у Дягові працювали заготівельні пункти, пожежне депо, фельдшерський пункт. Г.Кисіль подав у районну управу «план» ремонту громадських приміщень, на що затребував до 220 складометрів лісу. Однак, мабуть, ці задуми не здійснилися, оскільки гітлерівці незабаром покинули Чернігівщину.

Ще у перші дні окупації з Дягови були відправлені у Мену заручники.

Як свідчить «Звернення до населення Менського району» першого коменданта, на Чернігівщині були уведені такі репресивні заходи нової окупаційної влади:

«Якщо буде убитий один германський військовослужбовець, то за нього буде розсріляно 100 чоловік з того села, де убито його. Якщо буде убито хоч одного поліцейського, або старосту, то за це буде розстріляно всіх комуністів, партизан та їх сімей». Очевидно, дягівський актив 30-их років постраждав саме у ході «відплат» за дії партизан на теренах Придесення.

Про те, що відбувалося у селі, красномовно засвідчує «Акт», складений у 1943 р. Подаємо його нижче разом з додатком мовою оригіналу :

Акт

Комиссия в составе граждан Максименко Евдокии Герасимовны, Павленко Ефросинии Дмитриевны, Хижняк Дарии Лукиничны, Коньок Николая Яковлевича, Придимира Юхима Николаевича, Редченко Анны Ивановны, Винниченко Параскевы Павловны, составили настоящий акт в том, что в с. Дягове Менского р-на, Черниговскойобласти было оккупировано немецкими властями с 6/IX.1941г. и находилось под оккупацией до 19/IX. 1943года.

За время своего пребывания, немецкие захватчики и их пособники были сделанные следующие злодеяния в с.Дягове Менского р-на, Черниговской области.

Расстреляно жандармерией и полицией:

1. Москалец Михаил Михайлович – активист села, рождения 1905 г., расстрелян 1941 в декабре месяце в г. Мене

2. Чернявский Юхим Гуринович – колхозник, 1901 г. рождения, расстрелян 1941 г. в декабре месяце в Мене;

3. Кугель Аврам Мирович – еврей-колхозник 1873 г. рождения, расстрелян в1941 г. в октябре м-це под деревней Волосковцы

4. Кияшко Никита Сидорович, колхозник,1896 г. рождения, расстрелян в 1943 г. в феврале месяце.

5. Применко Иван Йовлевич, кандидат ВКП(б), работал председателем колхоза “Червона поляна”, рождения 1914 г., расстрелян в г. Чернигове в августе м-це 1942 г.

6. Семипядный Юхим Дорофеевич, активист села, рождения 1895 г., расстрелян в г. Чернигове в августе 1942 г.

7. Мойсеенко Ларион Степанович, рождения 1910 г., комсомолец и активист села, расстрелян в г. Чернигове в августе м-це 1942 г.

8. Пономаренко Феоктист Филиппович – активист села, рождения 1899 г., расстрелян в августе м-це1 942 г. в г. Чернигове

9. Применко Петр Михайлович – активист, рождения 1903 г., расстрелян в г. Чернигове в августе 1942 г.

10. Голяк Никита Владимирович, активист села, расстрелян в 1942 г. в августе м-це, в Чернигове, рождения 1896 г.

11. Редченко Савва Лазаревич, активист села, 1893 г. рождения, расстрелян в августе м-це 1942 г. в Чернигове

12. Верхогляд Кузьма Демянович, активист села, 1893 г. рождения расстрелян в августе м-це 1942 г. в Чернигове.

13. Мищенко Федор Петрович – активист села, рождения 1904 г., расстрелян в августе 1942 г. в Чернигове

14. Гречуха Яким Евдокимович – активист села, работал финагентом при Дяговском с/совете, рождения 1901 г., расстрелян в августе 1942 г. в Чернигове

II. В.1942 г.в х. Гай Степановского с/совета скрывались евреи Сокирины, уроженцы г. Мены, которые были пойманы Дяговской полицией. Одна из этих евреек во время преследования полицией за ней замерзла в х. Гай в снегу. Вторая из них была привезена в Дяговский с/совет, где над ней издевались дяговские полицаи, а саме: Малай Иван Владимирович, Кияшко Олександрий Михайлович, она была отправлена в Менскую полицию.

III. В селе Дягове временно проживающие военнопленные в количестве 24 человека: Демченко Василий Йосипович, Иванов Петр Петрович, а остальных фамилий, имя и отчества не знаем. Они избивались Дяговской полицией. В 1942 г. в январе м-це были арестованы и отправлены в Менскую жандармерию.

IV. Вывезено в рабство в Германию на каторжную работу 72 человека, что и прикладаем этих людей список

V. Виновники этих злодеяний были комендант, проживающий в с. Дягова – Ортман, переводчица Филоненко Анна Григоровна, староста села Кисель Григорий Корнееевич, полицейские Кияшко Олександр Михайлович, Кисель Иван Корнееевич, Власенко Иван Иванович, Семененко Максим Евдокимович, проживающие кулаки Винниченко Иван Аврамович, Захарченко Владимир Каленикович, Кияшко Михаил Павлович.

Комиссия 7подписей Подписи

Список громадян с. Дягови Менського р-ну Чернігвської обл., які були вивезені на каторжні роботи в Германії за час окупації німців

№ п/п Прізвище, ім’я та по-батькові Рік народження Коли вибув у Німеччину Примітка
1 Іллющенко Михайло Іванович 1922 2/5-1943 комсомолець
2 Гапон Олена Матвієвна 1905 11/VI-1942 безпартійна
3 Чумак Василь Петрович 1920 20/V-1943
4 Скляр Олександр Карпович 1924 6/VI-1943
5 Мойсієнко Віра Степанівна 1926 5/VI-1943
6 Червінська Ганна Варфоломіїївна 1902 11/VI-1942
7 Винниченко Григорій Ананович 1922 21/V-1943
8 Антоненко Михайло Якович 1922 11/VI-1942 комсомолець
9 Коньок Марія Купріянівна 1926 11/VI-1942 комсомолець
10 Винниченко Олександр Ефимович 1925 21/V-1942
11 Бурка Петро Іванович 1923 21/V-1943
12 Калюжна Наташа Петрівна 1921 3/XII-1942 безпартійна
13 Применко Марія Петрівна 1924 21/V-1942
14 Захарченко Люба Григорівна 1925 11/VI-1942
15 Власенко Ольга Володимирівна 1922 21/V-1943
16 Лесюта Ганна Олександрівна 1919 21/V-1943
17 Шамрук Олена Петрівна 1923 11/VI-1942 комсомолець
18 Гречуха Ольга Тимофіївна 1921 11/VI-1942 комсомолець
19 Кияшко Ольга Даниловна 1921 11/VI-1942
20 Верхогляд Олександр Кузьмич 1926 21/V-1942
21 Петренко Настя Корніївна 1922 21/V-1942 безпартійна
22 Дудка Віра Андріївна 1922 11/VI-1942 комсомолка
23 Гречуха Галина Степанівна 1923 11/VI-1942
24 Власенко Іван Варфоломі’вич 1905 21/V-1942 член ВКП(б)У
25 Гречуха Іван Григорович 1925 5/VI-1942 безпартійний
26 Гречуха Ганна Петрівна 1924 11/VI-1943
27 Бурка Григорій Трофимович 1925 11/VI-1942 комсомолець
28 Чкана Григорій Борисович 1927 21/V-1942 комсомолець
29 Дзюндзік Олексій Гаврилович 1923 11/VI-1942 безпартійний
30 Шут Іван Андрієвич 1923 11/VI-1942 комсомолець
31 Максименко Настя Корніївна 1911 21/V-1942
32 Велигоцький Гаврило Іванович 1911 4/IV-1942 добровільно
33 Велигоцька Ольга Митрофанівна 1912 4/IV-1942 добровільно
34 Чумак Олександра Калениківна 1927 4/IV-1942 безпартійна
35 Чумак Ганна Харлантієвна 1919 11/VI-1942 безпартійна
36 Башлук Марфа Миновна 1895 11/VI-1942 безпартійна
37 Готенко Анна Тихоновна 1922 5/VI-1942
38 Кульок Наташа Кузьмична 1918 5/VI-1942 комсомолка
39 Кияшко Николай Дмитрович 1923 21/V-1942 безпартійний
40 Туран Петро Федосович 1923 21/V-1942
41 Свириденко Хівря Леонтіївна 1901 11/VI-1942
42 Омельченко Потап Прохорович 1901 11/VI-1942
43 Крутий Микита Лаврентієвич 1925 6/-1943
44 Драгун Оксеня Аркадієвна 1918 11/VI-1942
45 Применко Йовдоха Зіньковна 1905 11/VI-1942
46 Пономаренко Галя Григорівна 1925 27/VII-1943
47 Руденко Варка Никитовна 1915 11/VI-1942
48 Бурка Григорій Терентієвич 1923 16/VI-1942 комсомолець
49 Коньок Єфрем Прокопович 1897 5/VI-1942 добровільно
50 Гречуха Мотря Василівна 1921 11/VI-1942 комсомолка
51 Руденко Марія Степанівна 1925 6/VI-1943 безпартійна
52 Гречуха Параска Семенівна 1925 11/VI-1942 комсомолка
53 Гречуха Тетяна Антонівна 1923 11/VI-1942
54 Чкана Олексій Іванович 1922 5/VI-1942
55 Придимир Віра Юхимівна 1926 7/VI-1943
56 Применко Наташа Яковлевна 1926 7/VI-1943
57 Горбова Марія Андріївна 1922 6/V-1942 безпартійна
58 Хохлов Михайло 1918 7/IV-1943
59 Лесюта Марія Миловна 1913 5/VII-1943
60 Волна Валя Григорівна 1925 11/VI-1942
61 Коваленко Кулина Семенівна 1905 11/VI-1942
62 Применко Марія Петрівна 1924 11/VI-1942
63 Бурка Ліза Федотівна 1920 11/VI-1942 комсомолка
64 Верхогляд Никонор Трофимович 1927 7/VI-1943 безпартійний
65 Демченко Тарас Назарович 1927 5/VI-1943
66 Березень Єлисовета Петровна 1914 5/VI-1942
67 Готенко Галя Яковлевна 1913 5/VII-1943
68 Гречуха Проня Антоновна 1921 5/VII-1943
69 Коньок Федір Апанасович 1913 11/VI-1942
70 Максименко Мартин А 1905 11/VI-1942
71 Максименко Петро Іванович 1926 11/VI-1942

Свідок окупації села М.Хижняк у своїх спогадах дещо пом’якшує дії дягівських представників німецької влади. Він, зокрема, зазначає, що «староста села Григорій Кисіль, його брат Іван Кисіль – начальник поліції села до людей ставилися непогано» (детальніший опис цього періоду згаданого вище М.Хижняка друкуємо у додатках нашої розвідки. – Авт.)

Водночас зазначимо, що жертвами репресій окупаційної влади 1941 р. стали і активні учасники розкуркулення 1931-1932 рр. Саме їм відімстили за заподіяні кривди селяни, які вбачали у німецькій владі захисника інтересів приватника.

Відомо, що в роки окупації за розвідданими і поповненням припасів в село (особливо на куток Підлубка) неодноразово заходили партизани.

Під час відступу гітлерівських частин через Дягову проходила угорська (мад’ярська) обозна колона, яка в районі кутка Слобідка вимушена була перевернути декілька возів із зброєю у ставок. 19вересня 1943 р. у село вступили червоноармійці.

У 1942 році у Дягові народилось 33 дітей, а у 1943 році – 32, про що засвідчили після визволення села 28.01.44 року голова сільради Калібаба і секретар сільради Д. Хижняк. Ними ж 28.01.44 року зроблено список, що в період з 1941 – 1942 – 1943 рр. у Дягові своєю смертю померло 57 чоловік.

Кiлькiсть переглядiв: 228