Крутий Віталій

Директор Менського краєзнавчого музею

ім. В. Ф. Покотила


Кок-сагиз – рослина що подарувала 17 Героїв Соціалістичної праці з Менщини.

Сьогодні майже ніхто не знає що означає «Кок-сагиз», і саме поняття мабуть точно не ототожнює з рослиною. Свого часу сам «Вождь народів» Йосип Сталін назвав цю схожу на нашу кульбабку рослину чи не най стратегічним продуктом. Цій рослині виділяли найкращі площі в Україні, зокрема і у нас на Менщині.

З історії району ми знаємо, що Менщина батьківщина 22 Героїв Соціалістичної праці, з яких 17 отримали за вирощування якоїсь культури Кок-сагизу. Останнім часом звання Героя Соцпраці зовсім знівелювалось, навіть більше – забулося. Зрозуміло зараз нова епоха, нові герої та пріоритети. Але як не поважати людську працю.

Саме звання «Герой Соціалістичної праці» вперше було запроваджено в кінці грудня 1939 року і давалось за високі досягнення в різних галузях виробництва, в тому числі і сільського господарства. Всього було нагороджено в країні порядку 20 тис. осіб, тобто менше ніж зараз мешкає в районі. З історії, на початку 30-х років XX ст. у Радянському Союзі з розвитком індустріалізації постала гостра потреба у гумі. Вона почала використовуватись в різних сферах життя від коліс для машин, до чобіт і ременів на заводах. Основними постачальниками були, як у той час називали, Капіталістичні країни і їх колонії в Південній Америці і Африці. Основним джерелом каучуку – складової гуми було дерево Гевея. Але вона не росте в наших широтах. Постачання сировини з Бразилії було дорогим, тим паче гроші ішли на індустріалізацію країни, а у випадку війни СРСР міг залишитися взагалі без гуми. В такій ситуації Йосип Сталін поставив перед вченими завдання виявити каучуконосні рослини на території СРСР. Це питання вдалося вирішити українському вченому-біологу Михайлу Котову у 1931 році.

Серед 993 видів рослин, що синтезують каучук кращим виявився Кок-сагиз. Сама рослина дуже схожа на нашу кульбабу і походить з тієї ж родини. Багаторічна рослина висотою до 15 см, з товстим коренем. Цвіте протягом всього літа. Кок-сагиз є ендеміком Казахстану і в природному стані росте на дуже обмеженій території в 10 тис. кв. м. Найціннішою в рослині є коріння що містить від 6 до 11% каучуку, і нічим не поступався каучуку із Гевеї. Рослини розмножуються насінням яке дозрівало в червні-липні. В Україні практикувалось розмноження відрізками коренів, проте даний спосіб не набув поширення. З 3 кг насіння на 1 га виходить близько 500 тисяч рослин. Промисловий вихід каучуку з 1 гектару 200 кг, який отримується на другій рік. На території всього Радянського Союзу був введений у культуру з 1933 року. Найбільші площі були в Україні та Білорусі.

Найбільшою проблемою у вирощуванні став збір насіння, кожна крихітна насінина має прикріплений парашутик, і невеликій порив вітру відразу розвіював насіння по полю. Ще однією проблемою стало те, що кок-сагиз зовні як дві краплі був схожий на кульбабу. Тому часто на культурних полях заводились у вигляді бур’янів і нам звична кульбаба. Наступною проблемою у вирощуванні стало те, що у нашому кліматі кок-сагиз почав мутувати, і вихід каучуку знижувався до 6%. Колгоспники відразу зненавиділи як сам кок-сагиз так і агротехніку вирощування. У народі відразу виник жарт: «Спасибі Сталіну-грузину що обув всіх нас у ризину». Максимум вирощування досягло у 1954 році де під цією площею в Україні було зайнято 7 тисяч гектар. Після 1954 року почали виготовляти синтетичний каучук і про «цінну технічну культуру» на той час забули.

У нашому районі, як і по всій Україні, весь процес вирощування кок-сагизу проходив майже вручну. Навесні просапували кіньми між горизонтальними рядками та вносили для підживлення гній або торфокрошку. Далі декілька разів прополювали видаляючи бур’яни і особливо кульбабу. Насіння збирали як дорослі так і діти в липні серпні. Для цього кожен брав торбинку і збирав крихітні парашутики. У кінці вересня проходив збір коренів. Плугом підкопували корінці і колгоспники грузили на вози і відвозили до залізниці. Далі на переробні заводи.

Якщо проаналізувати публікації в тодішній районці «Колгоспній праці» найбільш масове вирощування технічної культури припадає на 1951 – 1952 роки. Газета просто ряснить повідомленнями про успіхи наших кок-сагизців.

Деякі з них: газета «Колгоспна праця» від 27.03.1952 р. 1951 рік був великим успіхом каучуководів Менщини. Ланкова феськівського колоспу «Більшовик» Віра Чичко (перший Герой Соцпраці в нашому районі) зібрала найвищий врожай коренів у районі – по 76 ц з га, площа коренів складала 2 га. Зібрала також 142.4 кг насіння з площі 2.65 га. Високі врожаї і в її подруги Ахтонії Галіус та Катерини Василенко. Високі врожаї в колгоспі імені Хрущова, ім. Леніна, «Маяк» та ім. Сталіна. Натомість погані врожаї в селі Ліски, в Слобідці та в Макошиному. «Колгоспна праця» №40 від 18.05. 1952 року згадує Героя Соцпраці Шкіра Панаса Івановича який працював головою колгоспу в Киселівці. Панас Іванович отримав звання Героя за успіхи у вирощування кок-сагизу. У Менському колгоспі ім. Ворошилова, що відзначався великими врожаями технічної культури, звання Героя отримала ланкова Любов Нестерівна Дерлюк (Беззубенко).

Марченко Віра Микитівна - пташниця к-пу ім. Ватутіна с. Феськівка

«Колгоспна праця» за 27.04.1952 року опублікувала постанову про присвоєння звання Героя Соцпраці, та Орденом Леніна і Золотої медалі серп і молот 16 чоловік з Менщини за вирощування кок-сагизу: Антоненко Марку Івановичу (кп. «Більшовик» Феськівка), Бреусу Олексію Михайловичу (кп. «ім. Леніна», Куковичі), Василенко Катерині Іванівні (кп. «Більшовик», Феськівка), Дерлюк Любові Петрівни (кп. ім. Ворошилова, Мена), Особа Єфросинія Тихоновна (кп. «Родина», Бірківка), Марченко Віра Микитівна (кп. «Більшовик», Феськівка), Прищепа Іван Кузьмич (кп. «Родина», Бірківка), Пушкаренко Надія Олександрівна (кп. «Родина», Бірківка), Сьомка Тетяна Дмитрівна (кп. «Родина», Бірківка), Сидоренко Параска Овсіївна (кп. «ім. Леніна», Куковичі), Удовенко Палажка Семенівна (кп. «ім. Леніна», Куковичі), Устименко Ніна Олександрівна (кп. «Більшовик», Феськівка), Чичкан Мотря Митрофанівна (кп. «ім. Леніна», Куковичі), Шкір Панас Іванович (кп. «ім. Сталіна», Киселівка). Крім того «Орденом Леніна» були нагороджені Курило Наталія Степанівна та Примак Михайло Терентійович працівники колгоспу «Маяк».

Звичайно Менщина має і інших героїв, але про них піде мова в наступних публікаціях.

На фото Корявська Марія Семенівна (1914 – 1991 рр.), жителька с. Майське, що отримала медаль за вирощування кок-сагизу.

Кiлькiсть переглядiв: 383