Люди революції 1917 - 1921 рр. на Менщині:Туран Єрмолай Зотович

Цього року Україна і Менщина продовжує святкувати 100-річчя Української революції. У Менському краєзнавчому музеї зберігаються особисті речі, експонати та свідчення тих подій. Один із нині майже забутих активних учасників революції на Менщині був Туран Єрмолай Зотович. Народився Єрмолай 26 липня 1898 році в селі Дягова Волосківської волості Сосницького повіту в бідній сім’ї, у травні 1913 закінчує 2-х класне училище. Більше року допомагає батькам по господарству. В кінці 1916 року був призваний на військову службу в місто Сизрань (Росія). Під час служби набув фаху фельдшера. Після закінчення в листопаді 1917 року отримав право на відпустку додому. У Дягову повертається у січні 1918 року. Але по закінченні відпустки вже не повернувся у свою частину і вливається у вир революційної боротьби. Населення готувалось до поділу землі та інвентарю.

У березні 1918 року коли до Дягови прибули представники УНР та Німецьких військ, Єрмолай Туран переходить у більшовицьке підпілля. Нова влада заборонила будь-які мітинги, повністю відновлювалась приватна власність. Місцеве населення мало негайно здати всю вогнепальну зброю. Був вибраний староста, секретар старости – Купченко, та начальником варти сина священика – Шендерея. До Дягови повертаються колишні великі землевласники: Полторацький, Мізенець, Пода. Солдати що після демобілізації поверталися додому часто вже заагітованими більшовиками займалися анти гетьманською агітацією. У цей час в Дягові виникає і численна антибільшовицька група на чолі з Купченком та есером Захарченком. Останній закликав заарештувати більшовицьких агітаторів та відправити їх до варти (поліції) у Сосницю. У грудні 1918 з приходом більшовицької армії разом з 22 дягівчанами Єрмолай вступає до Таращанського полку, а саме до батальйону під керівництвом Пимона Кабули, що щойно захопив Мену. За свідченнями Єрмолая демобілізовані солдати часто приходили зі зброєю в руках яку прихопили ще під час Першої світової. Таращанський батальйон під проводом Пимона Кабули рухався в сторону Борзни через Осьмаки, Бірківку, Ушню. Активною більшовицькою агітацією займався і сам Єрмолай Зотович.

Під час боїв за Борзну був призначений фельдшером 4-ї роти під командуванням Яковенка. У квітні тяжко 1920 року тяжко захворів на тиф, і повертається в рідну Дягову. На цьому етапі Єрмолай Туран відходить від виру революційної боротьби. В серпні односельчани обирають його делегатом на повітовий з’їзд селян-незаможників, на 6-й повітовий з’їзд Рад в Сосниці. Пізніше стає делегатом від Сосницького повіту на 8-му Всеросійському з’їзді Рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, який працював з 22 по 29 грудня 1920 року в Москві. На ньому одним основних питань був план ГОЕЛРО та інші. З 1922 року член партії більшовиків.

У 1926 році Єрмолай Зотович закінчив робітфак Київського політехнічного інституту, у 1931 році Київське відділення Дніпропетровського інституту транспорту. Свого часу працював у Києві, Луганську, Горькому та на Уралі. У липні 1941 році був призваний на фронт у 20 окремий будівельний батальйон. В травні 1944 року був направлений на відбудову народного господарства як інженер-будівельнк. Інженером-майором закінчив Є. З. Туран свій бойовий шлях у Другій світовій війні.

24 травня 1958 року пішов на пенсію. Після виходу на пенсію займає активну життєву позицію, займається громадською роботою. Є. З. Туран був пенсіонером республіканського значення. Мав численні нагороди: Медаль за трудову доблесть, Медаль за доблестный труд в Великой Отечественной войне, Медаль За доблестный труд В ознаменование 100-летия со дня рождения В. И. Ленина, Медаль за оборону Кавказа, Медаль за победу над Германией в Великой Отечественной войне 1941 – 1945 рр., Медаль 50 лет вооруженных сил СССР, та деяких інших. Помер і похований в Києві.

Кiлькiсть переглядiв: 795