Перша світова війна: забута історія для Менщини.

На сьогодні серед істориків, науковців та і серед простих громадян починає зростати інтерес щодо подій Першої світової війни і це не випадково. В Радянський час до подій війни ставились негативно, називали її імперіалістичною. У країнах Західної Європи дата закінчення Першої Світової відзначається на рівні з датою Другої світової, а в таких країнах як Франція та Бельгія навіть більш значуща дата. На території нашого району 73 пам’ятники, 1 монумент, 8 меморіалів та 30 впорядкованих військових поховань часів Другої світової і жодного навіть символічного пам’ятника присвяченого подіям «Великої війни». Така сама ситуація і по всій Україні. Таке наше відношення до нашої історії: одне пам’ятаємо – іншого не помічаємо.

Ось тому цілий пласт нашої історії просто випав із розуміння. А історія це звичайні люди що жили поруч з нами. Так ми часто не помічаємо нашу щоденну звичку одягати годинника на ліву руку, саме під час I світової щоб синхронізувати атаки почали носити на руці. Надсилати ж світові сигнали на великі відстані також було складно. До того часу годинники були тільки кишенькові, і під час бойових дій були не практичні.

- Саме під час Першої світової війни був вперше ведений літній час. Першою це зробила Німеччина в неділю 30 квітня 1916 року, о 12 годині ночі годинник був переведений на годину вперед. Основною ціллю було економія вугілля під час війни. Відразу ж перейшли на літній час і союзники Німеччини. Пізніше більшість воюючих країн також перейшли на літній час. Щоправда після закінчення більшість країни відмовились від літнього часу. На території Чернігівської губернії як і по всій Росії перехід на годину вперед відбувся 1 червня (14 червня за новим стилем) 1917 року.

- Під час Першої світової вперше почали використовувати танки, протигази, хімічну зброю, вогнемети та авіацію.

- Відома «іспанка» або іспанський грип викликав третину смертей під час бойових дій 1914 – 1918 рр. та приблизно 50 – 100 млн. мешканців всієї планети.

- Зникає мода на «густі» вуса так як під час газових атак одягати протигази було не зовсім зручно.

- Під час компанії взимку 1916 – 1917 року на Східному фронті нашим солдатам дошкуляли не тільки ворожі кулі а і нашестя голодних вовків що вдиралися в окопи та нападали на обози з продовольством.

Менський краєзнавчий музей ім. В. Ф. Покотила не міг залишитись осторонь таких «білих плям», тим паче «Велика війна» мала значний вплив на наш край. Нещодавно в одному із залів музею відкрилась нова експозиція присвячена вище згаданим подіям. Трохи історії: виникнення Першої світової війни (28 липня 1914 — 11 листопада 1918 рр.) було не випадковим. Вона була закономірним результатом гострих суперечностей між великими світовими державами. Ще в 1879 р. Німеччина уклала військовий союз з Австро-Угорщиною, а в 1882 р. — з Італією. Так виник Троїстий союз, до якого згодом приєдналася Туреччина та Болгарія. У 1904—1907 рр. сформувався союз Англії, Франції і Росії, так виникла Антанта. Кожен з союзів мали свої плани на переділ світу: Німеччина намагалася розширити тут сферу свого впливу на Польшу і Прибалтику, захопити нові колонії, Австро-Угорщина після анексії Боснії та Герцеговини готувалася захопити Сербію. Росія прагнула зберегти і розширити свої політичні позиції на Балканах, захопити протоки і Константинополь, Галичину.

Безпосереднім приводом до розв'язання світової війни стало вбивство спадкоємця австро-угорського престолу ерцгерцога Франца Фердинанда 28 червня 1914 р. у боснійському місті Сараєво. Росія до останнього часу не хотіла втягуватись у війну, але кола навколо Миколи II змусили його розпочати мобілізацію. За два дні у війну вступили Великобританія та Франція.

В окопах 1916 рік.В окопах 1916 рік.

Понад чотири роки тривала ця жахлива бійня, в яку були втягнуті 36 країн з населенням понад 1,5 млрд. чоловік, тобто 75 % населення земної кулі. В армії воюючих країн було мобілізовано понад 73 млн. чоловік. Воєнні дії проходили з перемінним успіхом.

На українських землях проходив Південно – західний фронт російської армії. Війна в Галичині була трагедією для українського народу. Українство воювало на боці обох воюючих країн. Російська адміністрація і командування жорстоко розправлялися з так званими «мазепинцями», тисячами вивозячи їх до Сибіру, закривалася українська преса, книгарні, уніатські костьоли тощо. До лав обох армій було призвано близько 3,5 млн. осіб. За приблизними підрахунками на фронтах загинуло 393 тис. українців зі Східного та 92 тис. зі Західної України. Слід згадати і про майже 400 тис. біженців що тікали з відступаючою Російською армією. Значних втрат зазнало українське населення з обох боків фронту через пошесні хвороби.

Але найбільші випробування випали на долю українського народу в роки громадянської війни, вже після закінчення Першої світової.

У середині лютого 1917 р. через нестачу хліба, спекуляції і постійне підвищення цін у Петрограді застрайкували 90 тис. робітників, до яких згодом приєднались робітники Путіловського заводу. Адміністрація закрила кілька цехів заводу, що стало приводом до початку масових страйків. На вулиці столиці вийшли робітники з гаслами «Хліба!», «Геть війну!», «Геть самодержавство!». Ця політична демонстрація вважається початком Лютневої революції. 2 березня 1917 року цар Микола II відрікається від престолу, влада переходить до Тимчасового уряду. У червні 1917 року відбувається останні бої Південно – західного фронту, солдати почали повертатися додому. На території України і Менщини розпочались Національно визвольні змагання за незалежність українського народу. В підсумку війни перестали існувати чотири імперії: Російська, Австро-Угорська, Османська і Німецька.

Повертаючись до нашого краю буде несправедливим не згадати і наших земляків що воювали на фронтах Першої світової війни, до речі в свої часи її називали «Друга Вітчизняна» («Перша Вітчизняна» була 1812 року). На сьогодні ми не можемо визначити точну кількість загиблих і поранених з нашого району, в цьому напрямку співробітники нашого закладу тільки розпочали свою роботу.

У відкритій експозиції музею ми хочемо розпочати розповідь про учасника Першої та Другої світових воєн уродженця села Дягови Павленка Василя Опанасовича 1894 року народження. Відома що з початком I світової його мобілізували на Південно – західний фронт. У музеї експонується фото Василя Опанасовича тих часів та фото в окопах за 1916 рік. Після революції у грудні 1918 року був заагітований і воював у складі Першого батальйону Таращанського полку. З початком Другої світової перебував в окупації, зі звільненням Дягови був призваний до лав Радянської армії (йому було 50 років) і дійшов до самого Берліна. Мав чимало бойових нагород: «За взяття Берліна», «За бойові заслуги» та деякі інші нагороди. На шляху до Берліна Василь Опанасович перебуваючи у будівельному батальйоні збудував не один міст, в тому числі приймав участь в будівництві переправи через Дніпро. Повернувшись на Менщину зайнявся будівництвом гідроелектростанцій у своєму рідному селі. На 1947 рік це була чи не перша гідроелектростанція в районі. Світло горіло з 18 до 24 години вечора. Маючи всього 2 класи церковно-приходської школи сконструював водяний млин де і працював. Займався і винаходами, побудувавши вітряк що працював до 1964 року. Помер Василь Опанасович на робочому місці в млині у віці 73 роки. Похований у рідній Дягові. Мав кріпке здоров’я та веселу вдачу.

Георгієвський хрестГеоргієвський хрест

Це одна з багатьох історій що заслуговує на пам'ять. Історія вимагає справедливості. Ми взагалі забули про повних кавалерів «Георгіївського хреста». Відзнака ордена Св. Георгія був вищою винагородою для солдатів і унтер-офіцерів російської імператорської армії до 1917 року. Повними кавалерами були і односельці Василя Опанасовича Бурко Кирило Степанович та Башлук Самсон Минович. У краєзнавчому музеї знаходиться Георгіївський хрест III ступеня що належав уродженцю Менського району. А в залі бойової слави можна оглянути також зброю часів Першої світової війни.

Кiлькiсть переглядiв: 162