Чемпіон світу Терентій Савич Корінь.(Короткий біографічний нарис.)

Терентій Корінь

На початку ХХ століття світовою славою користувалась феноменальної сили людина, борець, російський богатир, чемпіон світу Терентій Савич Корінь. Він був учнем свого співвітчизника, відомого російського витязя Івана Максимовича Піддубного, а потім і співучасником його у виступах на російських та зарубіжних сценах.

Терентій Савич Корінь народився 27 жовтня 1883 року в селі Блистова Менського району Чернігівської області в сім’ї бідного козака Кореня Сави Микитовича.

Як батько, так і мати його були широкоплечими, мускулистими кріпкої статури люди.

Чотири їх сини - всі були богатирської статури і користувались славою, як ніким непереможні в боротьбі, а особливо сильніше всіх їх був другий син Терентій, по місцевому – Терешко. З малих років Терешко любив боротися з товаришами і в цьому відношенні був дуже оригінальним в поведінці під час боротьби. Він шуткуючи старався задіти багатьох для того, щоб визвати у товаришів бажання на боротьбу з ним. Відчуваючи в собі силу і уміння увертатись, він боровся з двома і навіть з трьома суперниками і дуже часто виходив переможцем. Бувало на пасовищі, пасши худобу, пастухи-товариші підзадорювали його часто поміряти свої сили з яким небудь норовливим бичком чи волом. Терешко з охотою брався за такий поєдинок. Мало який бичок викручувався з його сильних м’язистих рук.

В тяжких умовах проходили юнацькі роки Терентія Савича. Господарство батька було бідним. Натомість було дванадцять малих дітей. Він був другим сином і першим помічником для батьків, а особливо коли старший брат Іван пішов з батьківського дому працювати по наймах. Не було можливості йому закінчити і сільську школу, проучившись в ній всього два роки.

Господарські нестатки батька заставляли віддавати своїх синів у найми.

В 1900 році в травні місяці шістнадцятирічного юнака Терентія батько відправив разом з групою селян на заробітки в Таврійську губернію до німців-колоністів. Разом зі своїми деякими товаришами він зупинився спочатку в німецькій колонії Рикнове, а потім в Парнове. Тут він найнявся до одного багатого німця, у якого прослужив півтора роки.

Розповідають товариші, що тут молодий робітник робітник Терешко немало багатьох здивував своєю силою. Так одного разу він заспорив з господарем німцем на п’ятірку (5 рублів), що він утримає коляску запряжену конякою, на якій пан збирався було їхати в кирку. Упершись при виїзді із двору в поріг воріт, він так загальмував коляску, що кінь не міг зрушити її з місця. Більше години протримав Терешко на місці коляску з паном, поки той, боячись запізнитись в молитовний дім, заплатив йому програне парі. Дуже радий був робітник такому нежданому, крупному на той час заробітку.

В листопаді 1901 року Корінь приїхав до батька в село Блистова. Частину зароблених грошей він віддав батьку на господарські потреби, а на другу частину купив ручну соломорізку. Більше року він крутив своїми руками обходячи по заказу двори в селі, заробляючи собі на кусок хліба.

В лютому місяці 1903 року група жителів села зібралась їхати на переселення в Приамурський край. Разом з цими переселенцями їде Терентій Савич шукати для себе щастя. Приїхавши на амур, він зупинився в селі Спаському в свого бувшого односельця та сусіда, який переселився сюди, Кореня Антипа. У останнього Корінь Терентій прожив, як робітник, чотири місяці. На зароблені гроші він придбав коня з возом та подався в місто Хабаровськ працювати, перевозити товари. Тут він працював візником біля трьох місяців та продавши все своє майно, поїхав до міста Порт-Артур. Там він спочатку влаштувався змащувачем на залізничній магістралі Порт-Артур – Харбін, потім працював візницею. Заробивши грошей винайняв маленький будинок та відкрив чайну. Це було на початку 1904 року. Невдовзі розпочалась російсько-японська війна. Двадцять сьомого січня він пішов на базар щоб купити продукти харчування. В цей час японці розпочали артилерійський обстріл міста. Повернувшись з базару, Терентій Савич побачив замість будинку руїну.

В цей же день він евакуювався із Порт-Артура на катері в місто Харбін. Там в цей час перебував цирк братів Нікітіних. Він складався із борців важкоатлетів, в складі дванадцяти чоловік.

В перші дні приїзду в Харбін Кореню вдалося подивитись на сцені цирку роботу артистів-атлетів.

Правда ще в Порт-Артурі він збирався познайомитися з групою артистів-атлетів цирку Боровського, який приїхав туди, але війна завадила їхнім гастролям. Тут у Терентія виникло бажання піти на поєдинок з будь-яким атлетом-борцем навіть без попереднього тренування.

В Харбіні він прийшов до директора цирку і заявив йому свій намір. Дирекція цирку подивилась на його представницьку фігуру, але не дозволила виступати йому в цей день, посилаючись на те, що програма повністю заповнена, а запропонувала прийти в зазначений час в цирк для ознайомлення та попередньої підготовки до майбутнього виступу.

В призначений час в піднесеному настрої Терентій Савич прийшов до цирку, де його проекзаменували. До цього він не мав ніякого досвіду боротьби і навіть не знав правил та способів боротьби. Було запропоновано змагатися по-російсько-швейцарському способу – на поясах. Після короткого пояснення про правила боротьби Корінь вступив в пробний поєдинок з суперником. Схватка швидко закінчилась через хвилину на користь Кореня. На користь Кореня закінчився другий та третій поєдинок. З останнім, правда, затягнувся на три хвилини. Таким чином був витриманий екзамен на «відмінно». З цього часу розпочалась його робота в цирку. Самоучка, він став інтенсивно тренуватись і скоро досягнув великих успіхів на сцені. Після чотирьохмісячної подорожі з цією групою атлетів, Нікітіни для удосконалення в спорті з важкої атлетики, як людину надзвичайної сили , в червні 1904 року Направляють Кореня в Петербург в клуб «Петербурзького атлетичного товариства», організованого меценатом спорту графом Г. І. Рибоп’єром. Рибоп’єр, як відомо, опікувався крупними людьми особливо обдарованими фізично і основним завданням було «створити атлетів видатних сил». Тут Корінь працював декілька років та одночасно займався в другому клубі під назвою «Петербурзький гурток любителів атлетики», заснований доктором В. Ф. Краєвським. Корень тут показав себе як одного із найсильніших людей того часу.

В 1906 році група борців «Атлетичного товариства» в числі яких був і Корінь, Г. І. Рибоп’єр відправляє до Парижа на всесвітній з’ізд спортсменів-важковаговиків. Тут на міжнародних змаганнях важковаговиків по підняттю ваги був такий номер, як потрібно було лягати і вставати з вагою на витягнутій руці. Всі найсильніші атлети показували своє мистецтво лягати на спину та вставати на ноги не більше як з 4-хпудовими гирями на витягнутих руках. Корінь запропонував відпрацювати цей номер з вагою в шість пудів та не в правій, а в лівій руці. Цей номер він сам виконав успішно. За що він отримав тут перший приз по підняттю ваги.

В цьому ж 1906 році на з’їзді борців в м. Лондоні Терентій Савич отримав звання чемпіона світу по класичній боротьбі.

В наступному 1907 році він їздив на змагання по підняттю ваги в Америку (м. Чикаго та М. Нью-Йорк.)

В 1908 році в кінці серпня з групою других артистів-борців, спортсменів важковаговиків Корінь поїхав спочатку в м. Баку, а потім в інші міста Кавказу, а також по всій Росії.

Уже в м. Баку Корінь здивував глядачів своєю феноменальною силою. Він запрягався в віз і возив по манежу цирку до 30 чоловік. Піднімав паровий котел середніх розмірів. Вальсував з коромислом на плечах, на якому висіло по 15 чоловік на кожному кінці. Зав’язував галстук з стрічки товстолистового заліза, гнув кінські підкови та виконував багато інших номерів.

В наступному 1909 році в м. Царицині між іншими номерами був виконаний номер розщеплення рук борця Кореня двома верблюдами, запряженими в протилежних напрямках. Скільки не силувались верблюди, але руки борця лишилися на місці. Такий же номер Корінь показав і м. Саратові, тільки тут розтягували йому руки не верблюди, а коні. Ніякі зусилля коней розтягнути руки не були успішними.

В 1912 році Корінь був учасником 5-х олімпійських ігор в Стокгольмі: в 1913 році 1-й всеросійський, в 1914 році на 2-й всеросійській олімпіаді.

Терентій Корінь змагався з багатьма знаменитими борцями чемпіонами того часу, як наприклад: Петровим, Занкіним, Шеменіним, Дьоміним, Романовим та ін.. Змагання в останні роки зі своїм співвітчизником Піддубним І. М., Медведєвим та багатьма іншими видатними спортсменами, як російськими, так і зарубіжними.

Корінь став далеко відомий своєю феноменальною силою не тільки в Росії, а й за її межами. Він отримав багато премій та нагород за успішні виступи на сцені. Мав 7 золотих хрестів, 9 золотих медалей та декілька срібних та бронзових медалей. Мав звання чемпіона світу, російського богатиря.

Першу найвищу ступінь нагороди переможця Корінь отримав в 1907 році в м. Чікаго в поєдинку з «царем звірів» левом, який знаходився в цирку. На такий поєдинок зі звіром Корінь згодився на умовах, щоб лев був загнузданий у намордник, а на лапах на кігті були одягнені подушечки. Коли лева приготували, оркестр заграв туш. Корінь зайшов у клітку до лева. Зав’язався поєдинок. Лев зачепив за решітку та зірвав з лапи подушку. Оголеною лапою він зачепив борця за бік та пошкодив йому два ребра. Поєдинок ставав небезпечним для життя борця. Поранений, закривавлений Корінь не розгубився. Зібравшись з силами, він з усього розмаху підняв та кинув лева на підлогу клітки, що той заревів диким ревом на ввесь манеж цирку. Закривавлений переможець вийшов із клітки, де ще довго ревів лев, лежачи на місці.

В 1912 році Корінь приїжджав в рідне село Блистову до своїх батьків. Тут він на площі, де був магазин споживчого товариства, показував своїм землякам декілька днів свої циркові номери (тоді в селі не було ні клубу, ні будь-якої сцени, де можна було виступати). Він перекидав через магазин десяти фунтові гирі. Він показував вижимання однією та двома двохпудовими гирями поперемінно. Показував піднімання пудової та двохпудової гирі вверх дном двома та однією рукою, викид двох гир двома руками одночасно, жонглювання однією та двома гирями. Він грався з гирями як з гумовими м’ячиками.

Корінь давав глядачам розчепити його руки, тягнути за мотузку з однієї та другої сторони по 20 чоловік. Він піднімав однією та двома руками одного, двох та більше людей разом. Носив на коромислі 8 та більше чоловік. Пробивав товсту 6-тидюймову дошку цвяхом, ударяючи по його шляпці долонею. Гнув та ламав кінські підкови. Шуткуючи хрестився пудовою та двохпудовою гирею зі словами: «во имя отца», прикладаючи гирю до лоба, «и сина», прикладаючи до правого плеча «и святого духа», прикладаючи до лівого плеча і «амінь», прикладаючи до живота. (Цей номер на той час рахували як кощунство над релігійними обрядами. Він притримувався атеїстичних поглядів).

Багато він показував односельчанам спортивних гімнастичних вправ. Кожний номер його виступу завжди супроводжувався шуткою-прибауткою (він дуже любив шуткувати), що збуджувало у глядачів постійно веселий сміх та проявляло велику зацікавленість до номера, який демонструвався.

Багато цікавих сцен та пригод із його життя ще живе у народі, особливо за роки перебування його в своєму селі.

Розповідають, як в перші дні свого приїзду в своє село він завітав в лавку Билимовича М. М., свого недалекого сусіда по місце проживанню свого батька. Господар лавки в бесіді з Коренем почав виказувати свою недовіру до його сили, яку рекламують. «Про тебе, як про того Іллю Муромця, багато ходить легенд, багато казкового розказують, але поки своїми очима не побачу, - говорить Билимович, - не повірю.

В лавці на прилавку дві двохпудові гирі, одна пудова та гирі різної ваги загальною вагою один пуд.

- Зв’яжіть всі ці гирі в одну зв’язку», - сказав Корінь.

- Да ти візьми хоча одну пудову чи одну двохпудову гирю та про жонглюй нам нею, - говорить, сміячись, Билимович.

- А я спробую всю зв’язку разом, - говорить Корінь.

- Да ти їх всіх разом, - розпочав жартівливо торговець, - з місця не зрушиш.

Зв’язали всі гирі – на шість пудів. Корінь почав пробувати піднімати зв’язку, силкуючись спочатку, робив вигляд, що він не може їх зрушити з місця, жартівливоливо кректав при загальному хіхіканні присутніх в лавці.

- Ох, правда ваша, Максиме Михайловичу, правда, тяжкенько, - стогнучи голосом говорить Корінь, силячись підняти зв’язку гир.

- Ой, не можу, ні, ні, не можу підняти; ой які вони тяжкі.

Так він довго артистично грав на публіку, поки глядачі насміялись вволю, а потім до здивування глядачів, начебто отримавши прилив нових сил, Корінь несподівано легко підняв зв’язку гир однією рукою та протримав їх декілька секунд над головою. Він декілька разів повторив цей номер.

- А тепер, - звернувся він до лавочника, - давайте спробую вас разом з гирями в повітрі потрясти та по всій лавці пронести.

Той згодився. В одну руку Корінь взяв зв’язку гир, а другою рукою за ремінний поясок торговця Билимовича, який важив теж близько шести пудів, та одночасно підняв їх. Він проніс, зробивши коло по лавці та штовхнувши добре три рази головою торговця об стелю лавки, та опустив.

- Ось тепер я впевнився, - сказав Билимович, - що ти, Терешку, наш силач і російський богатир, а я не вірив в твою силу. Так, богатирська сила в тебе!

Було ще так.

Корінь заїздом якось демонстрував свої номери – виступи з важкої атлетики в с. Блистова. Відпрацював цілий ряд номерів, він запросив бажаючих із глядачів двох чоловіків зайти до нього на сцену. Прийшли два худі хлопці.

Спортсмен подивився на них:

- Ой, ні, ви не годитесь, - сказав він, - занадто ви малі, мені ось таких потрібно як ось ці, - показав він на двох сидячих в перших рядах глядачів товстунів ( а це були знамениті товстуни, воротили села того часу).

Товстуни погодились та вийшли на сцену. Корінь взяв їх за пояси одного правою, а другого лівою рукою, повільно підняв їх вгору, проніс їх по сцені, покрутився в формі вальсу з ними, розвів їх на при піднятих руках в сторону та звертаючись до публіки промовив: -«Дивіться, товариші-православні ( так він в формі шутки говорив), правду в половиці говориться: «Гора з горою не сходиться, ось два дураки можуть завжди зійтися», - тай звів їх обох обличчям до обличчя, носом до носа, високо піднявши їх над своєю головою при загальному дружному сміхові присутніх. Протримав їх навпроти один одного деякий час, потім повільно опустив їх сконфужених на підлогу сцени. (Цей поступок з боку спортсмена, безперечно був некоректним та грубим, але люди на спортсмена не образились).

***

В 1917 році він одружився на дочці провізора м. Казані Єгоровій Клавдії Олександрівні. Мав двох дочок: Людмилу та Раїсу.

Жив він здебільшого в м. Саратові, де мав свою резиденцію. Займався самоосвітою. Наймав репетитора, який готував його за курс гімназії. Він добре володів німецькою мовою.

Мав красиву, атлетичну статуру, незвичайну гру великих м’язів рук та ніг, за що завжди отримував високі призи на всіх олімпіадах, де він був учасником. Важив він близько 140 кг. При зрості 185, 5 см.

***

Ще в перші роки Радянської влади Т. С. Корінь залучив до спортивної роботи трьох своїх братів: Івана, Пилипа та Андрія, які займались фізкультурою, славились своєю силою, спритністю, як спортсмени з важкої атлетики.

Разом з братом Терентій Савич гастролював по містах і селах Радянського Союзу, демонструючи свої номери, показував надзвичайну силу та спритність. Всі ці якості він придбав тільки завдяки наполегливій праці, шляхом тренувань, дотримання спортивного режиму. Пропагуючи здоровий спосіб життя та фізкультуру і спорт, читав лекції на тему: «Як можна стати в короткий строк сильною людиною». Він доводив, що в піднятті ваги потрібна наполегливість, упевненість, енергійність, так званий кураж. А це досягається при умові коли приділяється велика увага тренуванням, виховувати в собі вольові якості. Він притримувався такої думки, що сили будуть більше розвиватись, чим тяжчими будуть тренування. Тут потрібно бути послідовним та уникати надмірної роботи мускулатури, приділяючи постійно увагу на мускульну силу. Все це разом робить людину не тільки здоровою, а й незвичайно сильною та витривалою.

***

В 1928 році Терентій Савич починає хворіти на виразку шлунка. Сили його стали танути. Виразка шлунку переходить в злоякісну пухлину.

29 липня 1931 року Кореня Т. С. не стало. Він помер від раку шлунка на 48 році життя. Похований в місті Саратові.

***

Терентій Савич Корінь із самих низів, із самих простих людей вийшов в люди.

Дякуючи своїй надзвичайній силі, виходець із народу, він зайняв видатне положення серед професіоналів спорту, що привело його самого стати в ряди таких же професіоналів.

Корінь став непереможним атлетом, видатним борцем. Слава про нього гриміла по всьому світу, як чемпіона світу як з класичної, так і з вільної боротьби, найкращим спортсменом з російсько-швейцарського способу боротьби ( на поясах ), та найкращого атлета з підіймання ваги.

Найкращі роки життя та спортивних досягнень самородка з народу Т. С. Кореня, як і Івана Піддубного, його старшого товариша і співвітчизника та інших російських богатирів пройшли в той час, коли систематично займатися спортом в Росії могли тільки окремі удачливі спортсмени.

Молодший науковий співробітник

Андрієнко І. Л.

Кiлькiсть переглядiв: 1371