Історія музею

Менський районний краєзнавчий музей

Створенню краєзнавчого музею передувала велика подвижницька праця любителів-краєзнавців Мени.

Перша музейна кімната місцевих краєзнавчих матеріалів створена ще в 1950 році в Менському парткабінеті, де тепер приміщення міськради. Вже там були зроблені вітрини, стенди кабінети, бібліотека з літературою про Чернігівщину, чернігівських авторів, лекційна зала і кімната для самоосвіти.

Це було нове явище в області і воно одержало схвалення і поширення. В культполітосвіті в районі велика увага приділялася добору і використанню краєзнавчих матеріалів, серед них документи з історії району, діаграми про ріст економіки колгоспів та культури сіл за роки радянської влади і післявоєнний період. Експонати, які прикрашали стіни музею, були знайдені під час туристичних походів.

Головна ідея в організації музейної справи і краєзнавства зводилась до того, що вивчення нашої історії і теоретичних питань проводилось не догматично, не відірвано від життя і практики, а на основі місцевих фактів і прикладів. Це методично сприяло кращому засвоєнню матеріалу.

У повній експозиції музейна кімната почала діяти з 1952 року,

її наглядачем екскурсоводом була М.Д. Назаренко-Коноваленко.

Одночасно в школі імені Леніна (тепер це школа імені Шевченка) учителями історії К. П. Ілляшиком, О.С. Князніною, Г. В. Олійником теж почали збиратись експонати для шкільної музейної кімнати, яка була їм виділена в 1952 році. Тут концентрувались в основному матеріали старовини та етнографії.

/Files/photogallery/340aace314ff.jpg

Менський районний краєзнавчий музей створив учитель школи ім. Леніна Володимир Федорович Покотило, який проводив туристичні походи по рідному краю з метою зібрати експонати для музею. Туристичні походи тривали до 18 днів. За цей час були зібрані експонати, які становлять і до сьогодні золотий фонд музею.

З переходом у 1954 році В.Ф.Покотила з Блистови в Менську середню школу ця робота пожвавилась. Була створена схематична експозиція, почав працювати краєзнавчий гурток, який потім переріс у товариство „Юний краєзнавець”. В. Ф. Покотило разом із Д. Т. Серьодкиною видали книгу „Юний краєзнавець”

Кількість експонатів зростала. В 1959 – 1960 навчальному році під музей було відведено окремий шкільний будинок (тепер їдальня школи імені Шевченка).

Під час літніх канікул 1959 році почалась активна робота по створенню нової експозиції і оформленню кімнати. Через певний проміжок часу справа була зроблена. У п’яти кімнатах компонувалась струнка, науково обґрунтована періодизація історії району. Експозиція включає до 3000 експонатів. Краєзнавство поєднувалось з народознавством. У вхідній кімнаті була показана історія створення музею і діяльність краєзнавців. Велику допомогу музею надала громадськість.

Значення музею і краєзнавства в навчально-виховній роботі зростало і привернуло увагу Міністерство освіти. Тому на базі музею у 1961 році був проведений республіканський семінар відповідальних працівників за краєзнавство і туризм. Вони позитивно оцінили діяльність працівників музею.

Створення районного музею мало свій вплив і на периферію. Були обласні краєзнавці музеї в Стольному, Синявці, Жовтневому (нині Покровське), Локнистому, Березні, Слобідці та інших селах району.

З побудовою нового приміщення школи імені Леніна у 1965 році музей було перенесено в будинок її інтернату. У 1968 році отримав звання народного. У 1972 році – перетворився на історичний відділ Чернігівського історичного музею. А потім районна влада надала окремий будинок по вулиці Шевченка 12, де він знаходиться і дотепер. У 2011 році присвоєно звання Володимира Федоровича Покотила.

У 1993 році як складова частина районного музею була відкрита районна художня галерея при Будинку культури. На сьогодні музейний фонд постійно поповнюється. Працівники музею проводять роботу з населенням району з метою поповнити музейний фонд. Жителі Меншини не залишаються байдужими до минулого рідного краю і передають цікаві експонати та вишивки. Кількість експонатів – близько 19 тисяч.

Покотило Володимир Федорович

Володимир Покотило в юнацькі роки 1950 рік.

Покотило Володимир Федорович – народився 28 серпня 1924 року в с. Комарівка Борзнянського району на Чернігівщині в селянській сім’ї. Згодом сім’я переїхала в с. Шабалинів Коропського району. Тут він почав ходити до школи. З п’ятого по дев’ятий клас навчався у Менській середній школі ім. Леніна.

В роки Великої Вітчизняної війни Володимир Федорович захищає Батьківщину від німецько-фашистських загарбників.

Повернувшись із фронту закінчує навчання в 10 класі Менської середньої школи ім. Леніна і в 1946 році вступає на філологічний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Ще будучи студентом зібрав багато записів фольклору, мистецтвознавства і етнографії, які були передані інституту Академії наук УРСР. Про це писалося в одному з номерів журналу «Народна творчість та етнографія». Закінчивши університет у 1951 році, одержав направлення для вступу в аспірантуру, але через сімейні обставини мрія залишилася нездійсненною.

Трудову діяльність розпочав науковим працівником Лубенського краєзнавчого музею. Через рік працює вчителем Блистівської, а ще через рік – вчителем і завучем менської середньої школи ім.. Леніна. В. Ф. Покотило проявив себе високоерудованим учителем і вихователем молодого покоління на революційних, бойових і трудових традиціях свого народу.

Загін Юний Краєзнавець на чолі з В.Ф Покотилом перед походом

Працюючи вчителем у Менській СШ, В. Ф. Покотило почав здійснювати походи по рідному краю і водночас, в 1954 році, став ініціатором створення шкільного краєзнавчого музею, яким керував на громадських засадах, протягом 17 років. Водночас здійснював багатопланову краєзнавчу роботу, досвід якої був узагальнений у книзі В. Ф. Покотила та Д. Т. Серьодкіної «Юний краєзнавець», яка була випущена видавництвом «Радянська школа» у 1969 році.

З ініціативи В. Ф. Покотила та при його власноручній допомозі створено ряд музеїв і музейних кімнат, що працюють на громадських засадах у Менському районі.

Слід зауважити, що інтерес краєзнавства у Володимира Федоровича виник з дитинства. В дитинстві йому пощастило побувати із батьком у Сосницькому краєзнавчому музеї і познайомитися з Ю. Виноградським. Директор музею був вражений допитливістю і раннім розумовим розвитком хлопця. З того часу у малого Володимира з'явився інтерес до колекціонування різних речей, зокрема монет, кераміки, яку збирав на городищах с. Шабалинів, робив записи з діалектології, топоніміки, з інтересом слухав розповіді старожилів села.

Ю. Виноградського по праву можна вважати наставником Володимира Федоровича в питаннях вивчення краю та в музейній справі.

З 1971 року В. Ф. Покотило завідуючий районним краєзнавчим музеєм до 02.01 1989 р., а потім працював співробітником. Завдяки широкій плідній діяльності Володимира Федоровича були зібрані цінні колекції з історії Менщини, які стали базою для багатьох досліджень інституту археології АН УРСР.

Приміщення районного музею, Володимир Федорович веде екскурсію для дітей. 1986 рік

Багато років кафедра археології та музеєзнавства Київського університету та інституту археології АН УРСР спілкувалися з В. Ф. Покотилом. Його по праву вважали видатною людиною, глибоким дослідником археології та історії, ентузіастом-краєзнавцем, організатором археологічних та етнографічних розвідок та експедицій, шкільних походів, дослідником кобзарського мистецтва на Менщині, натхненником збору пам’яток історії та культури, збирачем матеріалів з топоніміки Менщини.

Професор Київського університету доктор історичних наук Г. Г. Мезенцева зазначила в своєму листі: «В. Ф. Покотило – це професор в галузі місцевого краєзнавства. Вважаю, що Менський краєзнавчий музей повинен носити ім'я його засновника, його організатора – Володимира Федоровича Покотила».

В. Ф. Покотило був активним діячем Товариства охорони пам’яток історії та культури, охорони природи, позаштатним кореспондентом газети «Колгоспна правда». Ним написано понад 300 статей, які друкувалися в республіканській, обласній та районній періодичній пресі, написано 60 рефератів, нарисів та невеличких довідників про історію, природу, етнографію, культуру.

Крім того він є співавтором наукових праць: нарису про Мену в книзі «Історія міст і сіл Чернігівської області» і «Бібліографічного покажчика» літератури про Менський район Чернігівської області.

Найбільш цінними з праць В. Ф. Покотила є: «Природа Менщини та її охорона», «Революційні події 1905-1907 р. р. на Менщині», короткий нарис з історії колективізації на Менщині, «За владу Рад», «Життєвий шлях І. Д. Сидоренка», «Народні співці Менщини», «Менщина в роки Великої Вітчизняної війни», «Звільнення Менщини від німецько-фашистських загарбників», «Короткі відомості х історії комсомолу Менщини», «Рослинний і тваринний світ в топоніміці Чернігівського придесення», «Шевченко на Менщині», «Шевченко - історик», «Історичні погляди Т. Г. Шевченка», «Археологічні пам’ятники Менщини», «Церкви Менщини станом на 1872 р.», «Знахідки короноподібних предметів біля х. Гребля Миколаївської сільради Менського району», «Особенности инвентаризации и научной описи нумизматических материалов», та багато інших.

За участь у Великій Вітчизняній війні В. Ф. Покотило нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня, 9 медалями.

За чесну, самовіддану працю на ниві культури і освіти В. Ф. Покотило нагороджений значком «відмінник освіти УРСР», а також багатьма грамотами та дипломами.

13 жовтня 1989 року В. Ф. Покотило помер.

Рішенням сесії районної ради від 19 жовтня 2011 року Менському районному краєзнавчому музею було присвоєно ім'я В. Ф. Покотила.

Кiлькiсть переглядiв: 892